Водосховища Дніпровського каскаду та їх рибопродуктивність

Водосховища Дніпровського каскаду та їх рибопродуктивність

Україна це держава яку природа щедро наділила різноманітними природніми ресурсам, зокрема прісними водними ресурсами. Однією з крупних річок України є річка Дніпро, а завдяки побудованому на ній каскаду водосховищ, вони зберігають найбльший в Україні запас прісної води. В каскад входять шість водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське та Каховське) з загальним об’ємом води 43 710 млн. м³.

Водосховища крім функції накопичення та збереження води виконують ще ряд важливих функцій:

• Забезпечення промисловості технічною водою;
• Зрошення земель;
• Крупна транспортна артерія;
• Крупніші на Україні рибогосподарські водойми.

На жаль в зв’язку з забрудненістю вод водосховищ дніпровського каскаду вони не можуть бути використані в якості джерела чистої питної води без попередньої очистки та обробки. А чиста вода в раціоні людини є небхідною умовою її здоровя та доголіття.

Але річка Дніпро, та розташований на ний каскад займають суттєвий сегмент у формуванні промислової рибопродукції водних об'єктів України, забезпечуючи, навіть без урахування спеціальних товарних рибних господарств, в останні роки біля 25 % загального улову водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах та на континентальному шельфі України (у 2010-2013 рр. цей показник становив 10-15 %).

За даними досліджень ІРГ НААН у 2015-2017 рр., у складі іхтіофауни дніпровських водосховищ зафіксовано 48 видів риб, з яких промислове значення мають 25 видів. У порівнянні з періодом максимальних уловів (1980-1990 рр.), помітних змін у видовому складі (загальна кількість видів та види-домінанти) не відмічено, за виключенням Каховського водосховища, де спостерігається різке зростання чисельності та іхтіомаси сріблястого карася та зниження чисельності плітки.

В останні 10 років валовий промисловий вилов з каскаду дніпровських водосховищ виявляє загальну тенденцію до збільшення: з 7,9-9,0 тис. тонн до 12,9-13,6 тис. тонн (з досягненням максимального рівня за останні 25 років); основу промислових уловів на водосховищах стабільно складають плітка, лящ, сріблястий карась, плоскирка, товстолобики. Основне збільшення уловів в останні роки відбувалось за рахунок сріблястого карася (53,7 %), ляща (8,1 %), плітки і плоскирки (10,7 %). Також звертає на себе увагу суттєве зростання уловів судака (7,0 % загального збільшення уловів). Загалом на частку найбільш цінних у промисловому відношенні видів риб припало 22,6 % загального збільшення уловів, тобто простежується добре виражена тенденція до покращення якісного складу уловів. При цьому достовірне зменшення уловів відмічено лише для верховодки та тюльки.

Крім кількісних, слід також враховувати і якісні аспекти – промисел на водосховищах забезпечує надходження на ринок продукції, яка не можливо отримати в умовах аквакультури. Так, 65 % загального улову водних біоресурсів дніпровських водосховищ (за усередненими даними 2015-2017 рр.) формують види, технологія товарного вирощування яких недостатньо (зокрема в частині виробничої перевірки) опрацьована або взагалі відсутня. Враховуючи традиційність споживання річкової риби в Україні, промисел є єдиним джерелом доступу до цього ресурсу у тієї частки населення, яка не займається любительським рибальством.

Для загального контролю та запобіганню перелову и як наслідок збереженню запасів цінних промислових видів риб існує низка регулюючих заходів:

Основним засобом регулювання промислу на внутрішніх водоймах України є встановлення допустимих обсягів вилову. Дана міра, за належного контролю, цілком забезпечує охорону та невиснажливе використання водних біоресурсів.

Для локалізації негативного впливу промислу на популяції риб, стан яких може погіршитись, введені додаткові обмеження, зокрема, в частині розміру вічка в знаряддях лову.

Крім того, встановлюються норми кількості знарядь лову за їх типами; також заплановане введення обмеження допустимої кількості плавзасобів.

Дійсно, ряд заходів щодо охорони водних біоресурсів повністю не реалізується, що насамперед пов'язане з недостатньою ефективністю контролюючих природоохоронних органів. Проте ця проблема не пов'язана власне з промислом, а навпаки – легальні рибодобуваючі компанії (особливо відповідальні користувачі з довгостроковими планами роботи, які зацікавлені в стабільному стані сировинної бази) є суттєвим чинником підвищення результативності роботи рибоохорони.

В останні роки деякими зацікавленими особами досить активно лобіюється ідея закриття промислу на каскаді Дніпровських водосховищ. Зацікавленість імовірніше всього полягає у можливості організації платного любительського рибальства.

Негативні наслідки заборони (обмеження) промислу можуть бути простежені за такими основними напрямками:

Ліквідація легальних робочих місць та скорочення реального сектору економіки (як варіант – виведення його в тінь).

Суттєве зменшення на продуктовому ринку країни видів риб що не вирощуються в рибних господарствах. Це такі цінні і традиційні для українців види риб, як сом, щука, лящ, сазан, окунь та інші.

Скорочення обсягів зариблення та інших рибницько-меліоративних робіт. Адже в останні роки до 30 % загального обсягу зариблення водосховищ забезпечується за рахунок рибопромислових господарств.

Погіршення структурних показників іхтіоценозів. В останній час відбувається посилена експансія сріблястого карася у внутрішніх водоймах (зокрема, в Каховському водосховищі на частку цього виду припадає 60 % загальної іхтіомаси), а промисел є найефективнішим чинником для регулювання чисельності даного виду.

Втрата та вилучення з загального об’єму добуваємої рибопродукції старшовікових груп риб та вселених рослиноїдних риб, які не виловлюються рибалками-любителями.

Обмеження доступу до ресурсу загального користування тієї частки населення, яка не займається любительським рибальством.

Наведені вище відомості що до запасів риб у водосховищах каскаду свідчать про відсутність на сьогодні об'єктивних підстав для висуваємого опонентами твердження про катастрофічний стан водних біоресурсів внутрішніх водойм та негативний вплив на нього рибного господарства. Шо, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про необхідність більш виваженого підходу до прийняття управлінських рішень в частині заборони або кардинального обмеження рибодобувного промислу на внутрішніх водних об'єктах України.