Це констатують на станції переливання крові. Все, кажуть там, через події у країні. Хто хоче здавати кров для поранених бійців, а хто бодай для простих недужих. Про кровну допомогу – Вікторія Хамаза.
Тимурові – п’ять років. Три з них він провів у лікарняній палаті. У хлопчика – рак крові. Час від часу він потребує переливання її компонентів. Та з донорами, каже мама хлопчика, проблема. Кожен коштує родині чималих коштів.
Любов Шамрай, мама хворого: "Тромбоцити в нас постійно падають. Через волонтерів шукаємо донорів, щоби тромбоцити лити через те, що своїх не вистачає".
Таких тяжкохворих дітей, як Тимур, в обласному центрі дитячої онкології кілька десятків. І кожний потребує крові. Серед дорослих ситуація ще гірша. Лише торік зі станції переливання крові надали онкодиспансеру більше тисячі літрів цінної рідини.
Тетяна Несторова, лікар-методист: "Останнім часом, коли був Майдан і така обстановка, в нас побільшало донорів, які здають кров безоплатно. Ми беремо в них номери телефонів, пропонуємо їм скласти список людей, яких за потреби можуть швидко нам прислати".
Утім часто, кажуть лікарі, бажання стати донором не збігається зі змогою. На заваді стає здоров’я або ж шкідливі звички. Щороку близько чотирьох тисяч черкащан діляться своєю кров’ю. Та цього все ж замало, констатують на станції переливання крові.
– Отакий от знак почесного донора України!
Леонід Кирилович – донор із 50-річним стажем. За свої 73 роки здав понад 30 літрів крові. Пригадує: вперше став донором ще в армії. Тоді віддав кров пораненому солдату.
Леонід Калініченко, почесний донор України: "Відтоді вирішив здавати кров, хоч чим-небудь допомогти цим людям, що страждають. Хоча б раз одна здорова молода людина здала б кров, то це був внесок для інших безцінний".
Про порятунок мріє і 5-річний Тимур. Від чужої крові повсякчас залежить його життя.
Тимур Шамрай, хворий: "Я хочу ввійти в ремісію та повернутися швидше додому".
- 2 перегляди
