Ви є тут

Що коїться в Черкаській психлікарні?

Моніторингова місія, що без попередження їздить по закладам для психічнохворих людей та інтернатам, відвідала Черкаську обласну психіатричну лікарню. І що обачила комісія? Жахливе ставлення до пацієнтів, порушення їхніх прав, ігнорування найважливіших людських потреб. Дана лікарня відноситься до так званих закладів сестринського типу.

Особливістю відділень сестринського типу є втрата пацієнтами соціальних зв’язків. Наприклад, опікун десять років отримує пенсію і при тому, що його підопічний не потребує лікування, не забирає його додому. Крім того, відсутня взаємодія підрозділів міграційної служби та органів внутрішніх справ щодо забезпечення паспортами пацієнтів, які не мають документів, що посвідчують особу, для подальшого їх соціального захисту. Насправді, дані органи мають відповідні повноваження, проте вони не бажають втрачати час на оформлення посвідок та паспортів, мотивуючи це тим, що пацієнтам однак нема куди йти.

«Ми їздимо по селах, де народилися пацієнти, або знаходимо їхніх родичів, які можуть засвідчити особу хворого. Збираємо будь-які документи, які необхідні для поновлення паспортів, – говорить завідувач відділення № 14. – А далі подаємо документи на встановлення їм інвалідності та намагаємось влаштувати до інтернату. Багато пацієнтів лікарні проходять такий довгий шлях, перш ніж стануть підопічними установ соціального захисту».

Але насправді керівники закладів не зацікавлені у швидкому оформленні документів підопічним, бо тоді вони можуть перейти до іншого притулку.

У відділенні №10 за благодійні кошти зроблено ремонт: у душовій кімнаті, ординаторській, санітарній кімнаті для персоналу, маніпуляційній. При цьому в межах одного відділення, проте в різних палатах - різні умови. Десь функціональні ліжка з білизною, пацієнти мають пелюшки та підгузки. А в інших палатах замість протипролежневого матрацу - надувний круг для плавання, ліжка з панцирними сітками, непрацююча душова і відра замість туалету.  

«Ми ставимося до всіх однаково», – говорить завідувач відділенням №10.

Однак, вона так і не змогла пояснити різницю у догляді і умовах проживання для пацієнтів вказаних відділень.

Держава виділяє на харчування хворих 8 гривень на день. А чи може доросла людина прохарчуватися за таку суму? Тим паче, коли родичі не можуть відвідати. Персонал інколи купує хліб за власні кошти до обіду.

Про яке лікування може йти мова, якщо люди голодні?

За результатами візиту будуть надіслані акти реагування Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини керівництву Міністерства охорони здоров’я, а також Черкаської обласної державної адміністрації.