Черка́си — місто, обласний та районний центр в Україні, регіональний центр Центральної України, промисловий центр Центрального економічного району, значний культурний та освітній осередок. Місто відоме з XIII століття і за час свого існування відіграло певну роль в історії всієї України. Черкаси були осередком формування Козаччини, мешканці міста брали безпосередню участь в Хмельниччині та Коліївщині. Зростання міста, після отримання статусу обласного центру, призвело до перетворення його у великий промисловий центр та головний культурний осередок цілого регіону.Черкаси розташовані на правому березі Кременчуцького водосховища, створеного у середній течії Дніпра. Адміністративно місто поділяється на 2 міських райони — Придніпровський та Соснівський, до останнього також відноситься селище Оршанець. Населення міста — 287 741 особа (на 1 липня 2009).
{morfeo 1}
Історія
Територія теперішньої Черкаської області була заселена в эпоху палеоліту (приблизно 40 тисяч років назад).Початок археологічних досліджень Черкащини можна зі впевненістю віднести до 30-рр XIX ст. Саме з цього часу шанувальники давнини, в основному аматори чи кладошукачі, починають масові "дослідження" пам'яток краю. Археологічна наука робила свої перші кроки, й лише з приходом наступного покоління, в кінці XIX ст. з'являються перші археологи - професіонали.Були винайдені кам'яні й костяні знаряддя праці (скребки, різці, топори), знайдені при розкопках Межиріцької палеолітної стоянки, вік якої нараховує 15 - 17 тисяч років.Значне місце займають матеріали Трипільської культури (IV-III тисячоліття до н.е.), винайдені у поселеннях біля селищ Майданецьке, Тальянки й Доброводи. Це посуд різних розмірів з характерним орнаментом, прикраси із зубів оленів, антропоморфні керамічні статуетки.У VII - III столяттях до нашей ери значну частину території степових районів України, у тому числі й Черкащини, займали кочові іранськомовні племена скифів. У ті ж часи на правобережжі Дніпра жили землеробні племена - безпосередні пращури східних слов'ян. Вони займалися пахотним землеробством й скотоводством. Розвивалися залізовиготовлення та бронзолитя, гончарство, ткацтво, обробка кісток і дерева. Це підтверджують матеріали, винайдені при розкопках городища (VI ст до н. е.) близько села Трахтемирів Канівського району. А саме, споруддя праці і предмети побуту: серпи, ножі, кераміка, браслети, бронзові булавки, вироби з кісток. Територія сучасної області входила у склад тих земель Придніпров'я, де формувалося серцевина східнослов'янських племен, з яких виникла могутня феодальна держава - Київська Русь.Економічною основою давньоруської держави були високорозвинені сільське господарство і ремесло. А саме, землеробними знаряддями праці і предметами ковальського, гончарного, ювелірного та інших ремесел: серпи, ножі, топори, стремена, кресали, замки, браслети, підвіски, кераміка, винайдені в районі Канева і біля села Сахнівка Корсунь-Шевченківського району. Зростаючий клас феодалів Київської Русі потребував нової релігії, котра закріпила б його владу над народними масами. Язичество феодалів вже не влаштовувало. У 988 році при князі Володимирі було введено Християнство. Православна церква швидко збагачувалася, отримувавши могутність і вплив. На території Черкащини були побудовані Зарубський монастир і Георгієвський собор у Каневі. Використавши монголо-татарську навалу і феодальну роздрібленість Русі, у XIV - XVI ст. територію сучасної області захопили литовські і польські феодали. Історія цього періоду характеризується подальшим зростанням феодальних земельних володінь і посиленням кріпацького гніту. Господарство феодалів базувалося на жорстокій експлуатації селян, які платили грошовий та натуральний оброк, відбували барщину, виконували повиність на користь держави та церкви. Трудящі маси страждали від знущань та безправності. Тяжкий соціальний і національний гніт з боку чужеземних феодалів, постійні навали ворогів були причиною зародження в Україні козацтва.У XV ст. на Черкащині з'явилися перші поселення козаків, а Черкаси, засновані у кінці XIII ст, стали їхнім могутнім укріпленням у боротьбі проти польської шляхти, набігів турків та кримських татар. Для захисту від ворогів був споруджений Черкаський замок (на цьому місці зараз - Пагорб Слави). Важливе місце належить Черкащині у визвольній войні українського народу 1648-1654 років проти польських магнатів. Документи і речові експонати розповідають про події в краї у період визвольної боротьби народу під керівництвом Богдана Хмельницького. В Черкаському краєзнавчому музеї представлена зброя, козацькі порохівниці, мапа бойових дій півстанців. У центрі зали бюст гетьмана, козацькі знамена і копія першого листа Богдана Хмельницького російському царю Олексію Михайловичу з проханням про воз'єднання України з Росією, написаного в Черкасах 8 червня 1648 року.8 червня 1648 року Переяславська Рада прийняла історичне рішення про воз'єднання України з Росією. У кінці XVII та на протязі XVIII ст. посилюється феодально-кріпацька залежність, жорстішає національний гніт. Все це призвело до загострення класових протиріч, розгортання селянських повстань. Одним з крупних повстань XVIII ст. на Правобережній Україні був виступ сілянських мас на Черкащині проти польсько-шляхетського гноблення, відоме під назвою "Коліївщина".Український народ разом з російськимм приймав активну участь у Вітчизняній війні 1812 року. Один з центрів декабристського руху на Україні - Кам'янка. На експозиціях в Черкаському краєзнавчому музеї "Млин декабристів", Пушкинський грот, де проводилися збори і таємні наради декабристів. Виставлені фотокопії, програмні документи Південної спілки, портрети керівників Кам'янської управи - полковника В. Л. Давидова і генерал-майора С. Г. Волконського, а також дружин декабристів, розділивших з чоловіками роки сибірського вигнання - М. Н. Волконскої, А. Г. Муравйової и А. И. Давидової.Буржуазна реформа 1861 року дала поштовх швидкому розвитку капіталізму. У другій половині XIX ст. передове положення на Черкащині займала цукрова промисловість. Щорічно тут вироблялося цукру на 26 мільйонів карбованців.Потужні цукрові заводи діяли в Черкасах, Смілі, Шполі, Городищі. З розвитком промисловості у краї розвивався і робочий клас. У 1885 році на правобережній частині Черкащини діяло 210 фабрик та заводів, на яких було зайнято 18 тисяч робочих.У кінці XIX - початку XX ст. розвивався капіталізм і в сільському господарсьві. Поміщики запроваджували у своїх господарствах нову техніку. Жорстокою експлуатації піддавалася сільська беднота, батрачили й діти.У 70х роках XIX ст. боротьбу з царизмом вели народніки, які хотіли підняти селянські маси "щоб завоювати землю і волю".Науковою теорією визвольного руху робочого класу, що відображає його корінні інтереси, став марксизм. Одним з перших пропагандистів економічного вчення Маркса в Україні був С. А. Подолинський (уроженець сіла Ярославка, нині Шполянського району).Зародком партії пролетаріату в Росії був створений В. І. Леніним у 1895 році Петербурзька "Спілка боротьби за визволення робочого класу". У 1900 році В. І. Ленін заснував газету "Іскра", котра відіграла вирішальну роль у створенні у той період партії нового типу. У 1903 - 1904 роках почалося об'єднання соціал-демократичних гуртків на Черкащині. Влітку 1904 року сформувалася соціал-демократична група, яка встановила зв'язок з організаціями Києва.У 1905 році в країні почалися могутні революційні виступи. В березні 1905 року бастували робочі Уманських типографій, пекарень, чавуноплавильного заводу; у травні - червні Шполянського й Черкаського цукрових заводів.У лютому 1917р. в країні перемогла буржуазно-демократична революція. В боротьбі з самодержавством в Петербурзі приймали участь і уродженці краю (А. П. Хоменко, Я. И. Шкирі, И. С. Заславський). У травні - червні 1917 року активізується робота більшовистських організацій на Черкащині.25 жовтня (7 листопада) 1917 року перемогла Велика Жовтнева Соціалістична революція. У грудні 1917 року в Харкові відбувся I Всеукраїнський з'їзд Ради, який проголосив Україну Радянською республікою й сформував перший Радянський Уряд України. В січні - лютому 1918 року у більшості міст і сел краю була встановлена Радянська влада. У листопаді 1922 року був запущений Смілянський цукровий завод, через рік почали випускати продукцію ще десять цукрових заводів. У 1940 році в Черкаському краї діяло 1039 школ, в яких навчалося 229600 учнів. Широко розгорнулася підготовка спеціалістів для сільського господарства. На Черкащині їх готували Уманський сільськогосподарський інститут, 11 сільськогосподарських шкіл і технікумів.Основним програмним документом на початку війни стала директива РНК СРСР та ЦК ВКП(б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей від 29 червня 1941 року.Місцеві жителі масово вступали у ряди Червоної Армії, приймали участь в оборонних битвах і віддано працювали в тилу. По всьому краю пройшли збори і мітинги трудящих, учасники яких проголосили про свою готовність захищати батьківщину. Вже в перший період війни з німецько-фашистськими загарбниками черкащани проявили стійкість та героїзм.Серед учасників оборони героїчної Брестської фортеці були і наши земляки Я. С. Крюк, І. Д. Кодацький, С. П. Хуторян. В оборонних битвах за Одесу проявив героїзм черкащанин, льотчик, старший політрук С. А. Куниця (Герой Радянського Союзу, нагороджений посмертно), який здійснив більше 150 вилетів на ворожі позиції, знищив багато живої сили і техніки противника.З середини 1941 року територія Черкащини стала ареною кровопролитних баталій. Оборонні бої на цій ділянці фронту вели 26-та, 6-та, 38-а, 12-та армії, а також Дніпровський загін Пинської воєнної флотилії. Командувачі арміями та Дніпровської воєнної флотилії: генерал-лейтенанти Ф. Я. Костенко, И. Н. Музиченко, Д. И. Рябишев, генерал-майор П. Г. Понєдєлін, контр-адмірал Д. Д. Рогачов.Використовуючи переваги у живій силі і техниці, окупанти захопили у серпні - вересні всю територію краю та встановили режим терору й насилля. Під Уманню ворог створив лагерь смерті для радянських воєннополонених, в якому страждали десятки тисяч осіб. Більша частина була знищена. В'язнем "Уманської ями" був видатний радянський поет Є. А. Долматовський, книги якого - "Одна доля" і "Зелена брама", де він розповідає про зверства фашистських загарбників.18 червня 1943 року гітлеровці оточили хутір Буда Чигиринського району та підпалили його, а потім вчинили дику розправу над жителями. Немовлят кидали в полум'я живими, літніх людей і жінок зігнали в долину і розстріляли. Всього було знищено 82 людини. На священну боротьбу проти гитлерівських окупантів піднялися рядянські люди, що залишилися тимчасово на окупованій території. На Черкащині діяли три підпільних райкоми партії, 26 партійних, п'ять комсомольських і молодіжних організацій, 53 підпільні патріотичні групи, більше 30 партизанських загонів і з'єднань.Після жорстоких боїв 14 грудня 1943 року Черкаси були визволені від німецько-фашистських загарбників військами 2-го Українського фронту. Батьківщина салютувала доблесним воїнам 12 артилерійськими залпами з 124 гармат.Однією з видатних операцій Великої Вітчизняної війни була Корсунь-Шевченківська битва. Гітлерівські війська закріпилися на Корсуньському виступі і готувалися до контрнаступу на схід. Радянське командування розробило план оточення і знищення фашистського групування. У цій битві приймали участь війська 1-го та 2-го Українських фронтів. Вона закінчилася повним розгромом ворога. 149 воїнів, наших земляків, нагороджені званням Героя Радянського Союзу, двоїм з них І. Д. Черняховському та І. Н. Степаненко - це звання присвоєне двічі.Черкаська область наймолодша в Україні. Утворилася вона 7 січня 1954 року.
- 3 перегляди
