Гуртожиток для військових, що по Ільїна, на межі розрухи. Та ремонтувати його – нікому. Бо на балансі міста він не стоїть, а підпорядковується Білій Церкві. Там же обов’язки перекладають на людей, аби вони лагодили все власним коштом. Ті й раді, але не мають права. Чому – розкаже Яна Федоровська.
Коридори, ванна, туалет. У гуртожитку для військових, каже Алла, усе на межі розрухи. За неї мешканці сплачують майже по тисячі гривень щомісяця.
Алла Обруч, мешканка гуртожитку: "Я перебуваю в декретній відпустці, отримую тільки допомогу на дитину і чоловікова зарплата. Платить з його зарплати і з допомоги на дитину за оці умови я не погоджуюсь ні за що. За що платить по 800-1000 грн. в місяць?"
Віктор Шмондрик, мешканець гуртожитку: "Гарячої води немає вже мабуть років з сім. Яка може бути гаряча вода, якщо в нас навіть кранів нема на гарячу воду?"
За законом – це тимчасові умови для тих, хто у черзі на власне житло. Та таких сімей тут назбиралося уже з півсотні. Більшість тутешніх людей - десятки років у "режимі очікування". І, аби хоч якось покращити умови життя, лагодять гуртожиток самотужки. На скільки стає коштів.
Валерій Ященко, мешканець гуртожитку: "Дві сім’ї зібрались і купили плиту. Ото тільки дві плити остались, що їхні, все, тут більше все наше. Все: ремонти, крани – за свої гроші. Нам ніхто не дає ні копійки".
Мешканці кажуть: проблеми із будинком почались після зміни власника. 10 років тому прилеглу військову частину закрили. Відтоді гуртожиток у "підвішеному стані".
Неля, мешканка гуртожитку: "Наше приміщення називається службовим. На обліку воно ніде не знаходиться. І брати нас ніхто не хоче, тому що приміщення в аварійному стані. Ремонтувати це все за свої кошти, але права робить ми тут нічого не маємо. Ну так нам кажуть"
Віктор Нечепоренко, мешканець гуртожитку: "Земля є, територія, а гуртожитку немає. Зовсім не існує його, ні будівлі. На цю будівлю нема паспорта навіть, а люди живуть. Я не знаю, як так вийшло, цю будівлю і людей передали в Білу Церкву і зараз люди платять гроші"
З цим люди звертались спочатку до коменданта гуртожитку, потім до міста, а потім штурмом пішли на Білу Церкву. Кажуть, комісія звідти приїздила вже не раз. Та щоразу справа далі обговорень не просувається.
Військовий із Білої Церкви: "Розглядаю вашу скаргу, яка була вами написана. Порядок роботи – там написано вами багато чого. Мені з офіцерами необхідно з вами поспілкуватися з кожним окремо"
Допоки триватиме житлова тяганина, місцеві не знають. Та, запевняють, готові боронити свої права до останнього.
- 1 перегляд
