Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об’єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду.
Орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем в суборенду без зміни її цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендаря.
Відповідно юридична особа, яка є орендарем земельної ділянки державної чи комунальної власності, може укласти з іншою особою договір суборенди цієї земельної ділянки. При цьому умови договору суборенди повинні обмежуватися умовами договору оренди цієї земельної ділянки і не суперечити йому, а плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
Враховуючи, що законодавством передбачено сплату плати за землю у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а платником орендної плати є орендар цих земельних ділянок, то обов’язок із сплати орендної плати за таку земельну ділянку та подання податкової декларації належить юридичній особі, яка уклала договір оренди із органами місцевого самоврядування.
