Просто в середмісті вони влаштували благодійний концерт. Допомагали їм у цьому творчі колективи міста. Так люди з особливими потребами ще й укотре намагалися привернути до себе увагу. Жити в непристосованому місті їм, кажуть, украй складно. Вікторія Хамаза – далі.
Остання репетиція перед творчим дебютом. Тетяна разом із подругою сьогодні співатимуть. Так дівчата зароблятимуть собі на літній відпочинок. Концерт, кажуть, – це можливість привернути увагу до своїх потреб.
Тетяна, жителька м. Черкаси: "Звертають навіть більше уваги. Люди показують, що вони є і яку користь вони приносять суспільству".
А от мама Тані радіє, що доньці вдалося вибратися з чотирьох стін. Черкаси, говорить жінка, не пристосовані для дітей із особливими потребами.
Наталія, жителька м. Черкаси: "Не все облаштоване для того, щоб навіть у магазин, або в аптеку з дитиною заїхати, або просто прогулятися по місту. Ми і переверталися іноді на візку. І таке було".
27-річний Станіслав у рідному дворі вже знає кожен закуток. Бо світ за воротами для нього закритий.
Станіслав, житель м. Черкаси: "За годину чи півгодини, які тут, я побачив дуже багато своїх друзів, з якими раніше спілкувався і зараз. Мені дуже приємно співпрацювати та допомагати людям".
Радіє такому святу родина Станіслава. Сюди вони прийшли в повному складі. Кажуть: збирають кошти не просто так. Підготували для благодійників справжній аукціон. Тут усе зроблено власноруч.
Людмила, жителька м. Черкаси: "Ми перед цим деякий час готували поробки, навіть діти, в яких погано рухаються руки, але ми їм допомагали, разом творили, ми готували номери".
Благодійний концерт "Ми – є" – шанс відчути себе потрібними, кажуть організатори. Саме цього найбільше бракує особливим людям.
Олена Фрідріх, співорганізатор заходу: "Дуже потребують прийняття суспільством, бо дуже велика ізоляція. Батьки самотужки не готові цих діток соціалізувати, важко самим. Вони перебувають в ефекті емоційного згорання".
Поспілкуватися із особливими людьми сюди прийшли навіть молодята. Юра з Юлією переконані: чужого горя, як і дітей, не буває.
Юра та Юлія, молодята: "Дуже важливо, бо, розумієте, у звичайних людей набагато більше можливостей, а цим дітям не надають таких можливостей. Мало народу готові хоч щось для них зробити, щоб їм допомогти".
