В часи засилля електронних гаджетів до книги, звичайної паперової книги руки не завжди дотягуються. І тому вони лежать і припадають пилом на домашніх полицях, в бібліотеках, архівах, книгосховищах і інколи й магазинах. А були часи, коли в містах, таких як Черкаси чисельність книжкових магазинів доходила до 14 закладів. І не просто кіосків з 2 книгами і журналами, а повноцінні магазини. Щоправда читати там не було що…
Як зазначають Черкаси, 1982 р. в місті було 14 магазинів. А до 700-річчя міста у 1986 р. в обласному центрі було відкрито ще один магазин, що носив назву – «Будинок книги». Деякі книжкові магазини були настільки великі, що могли конкурувати з гастрономами. Тобто, звання найбільш читаючої нації в світі (як інших типу: СРСР – батьківщина слонів, радянські годинники найшвидші годинники в світі) могло мати місце.
Найстарішою книгарнею «Світоч», що на Свердлова 38. Вона найстаріша в місті. Близько 50 років. Цікаво, що власну назву мала лише «Дружба» на Лазарєва, 2: магазин іноземної літератури, який переїхав туди з книгарні на розі Шевченка – Комсомольської, де був просто відділом. Оцей книжковий, де давно «Золотий Вік», у 1970 – 1980-ті неофіційно й вважався головним.
Черкащанин Борис Юхно зазначає, що книгарень було багато, але читати було обмаль що. Особливо не вистачало дитячої літератури. Для дорослих була схожа ситуація, адже іноземної літератури було мало. Доводилось читати українських і радянських письменників про соціалістичне будівництво, ВВВ, партію та комсомол. Ще чимало місця в магазині займали всякі матеріали з’їздів і пленумів, програми, портрети мертвих і сущих керівників держави та інше.
В порівнянні з сучасним часом минуле не таке й виграшне. Адже зараз щомісяця можна побачити в книгарнях нові книги. Чи було колись таке можливим? Знову ж – «Черкаський Книжковий Фестиваль» у квітні, в цьому році вже другий. А на перший завітали 40 видавництв і 7 тисяч відвідувачів упродовж трьох днів.
Отже, крізь призму історії черкаських книгарень може порівняти найкращі та найгірші сторони Радянського союзу – в’язниці народів.
- 1 перегляд