Представник ЧБО ЛЖВ «Від серця до серця» - про медичні побори, що зменшують шанси на медичну допомогу.
- До нашої організації, як правило, звертаються представники різних пацієнтських груп – ВІЛ-позитивні, хворі на туберкульоз, люди, які хворіють на вірусні гепатити. Багато хто із них знаходяться за межею бідності. Для цих людей кожна копійка на рахунку.
Тому, коли такий хворий іде до своєї поліклініки і його направляють на якісь медичні маніпуляції – чи то аналіз крові, чи то флюорографія - для такої людини необхідність платити за медичну допомогу стає практично перепоною для її отримання. Заплатити 5-10 гривень - у формі благодійного внеску - для когось абсолютно не є проблемою, для когось відчутно «б’є по кишені», а для когось навіть така сума є уже тягарем.
Випадок із практики: чоловік, звільнившись із місць позбавлення волі, звернувся за допомогою у подальшій госпіталізації з приводу лікування (продовження початого у місцях позбавлення волі) мультирезистентного туберкульозу. На моє питання, що йому заважає продовжити лікування - якщо лікування безкоштовне - він відповів, що у нього немає коштів навіть на те, щоб доїхати до лікарні. Наша організація пішла назустріч чоловікові і я особисто взявся за супровід цього хлопця до лікарні для госпіталізації. Добре, що, після поліклінічного прийому я залишився з ним, щоб проконтролювати госпіталізацію. Шоком для мене стало те, що, коли він пішов здавати аналіз крові у лабораторію, він потім вийшов і сказав, що йому не зробили аналіз, бо у нього немає 10 гривень. Коли я особисто зайшов до лабораторії і запитав, за що потрібно заплатити 10 грн., то лаборант пояснив мені, що це благодійний внесок. Отже, якщо б мене не було поряд, то людина не змогла б здати аналіз, який є обов’язковим для госпіталізації. Чоловік просто взяв би і пішов. Пішов на вулицю розносити туберкульоз. Тож чому такі «добровільні» благодійні внески досі є перепоною для отримання медичних послуг для малозабезпечених людей!?
