Наприкінці минулого року учні черкаської школи №15 відгукнулися на потреби українських військовиків, зібрали кошти та придбали на передову зварювальний апарат. Перебуваючи у відпустці, днями бійці АТО разом із волонтерами Благодійного фонду «Час надії» завітали до школярів на чай з тортом.
– Апарат хороший. Ми ним варили машини, якщо траплялися поломки. Він неабияк нам допоміг, – констатував у розмові боєць АТО Володимир. – Зараз перебуваємо у відпустці, тож ваш подарунок лишили на допомогу хлопцям.
Школярі слухали розвідників, нашорошивши вуха. А от вчителі та батьки, присутні під час зустрічі, засипали військовиків питаннями про побут, настрої місцевих жителів, волонтерську допомогу.
– Волонтери нам привозять все. Те, чим забезпечило Міністерство оборони – це старий автомат та набої. Одного разу привезли боєприпаси до мінометів, то хлопці півночі чистили їх від іржі, – каже боєць АТО В’ячеслав. – На війні немає нічого цікавого. Особливо, для дітей. Але в армію, хлопці, йти потрібно. Гадаю, до цього часу все вже закінчиться.
За словами розвідників, настрої місцевих щодо української армії двоякі. Оскільки, на території АТО досі транслюються російські канали, на населення неабияк впливає пропаганда.
– Є люди, які мало не плюють в очі і запитують чого ти сюди прийшов. Коли починаєш пояснювати, що захищаєш власну землю, у них аргумент один – ти бандерівець. Хоча ніхто не може відповісти що ж означає те слово, – розповідають хлопці. – Зате коли цікавишся, чому ж ви не піднімаєтесь, то відповідь одна – «ми боїмося, нам не дають голову підняти».
Розвідники радили дітям цінувати справжню дружбу, адже на передовій дружнє плече цінують понад усе.
– Дружба це дуже велика штука, навіть у мирний час. Бувало, що цукерку ділили на чотирьох, бо не було чого їсти, – каже В’ячеслав. – Однак, якщо у нас щось залишалося з продуктів, то завжди віддавали це місцевим.
Разом із школярами солдати випили чаю, а діти та присутні дорослі пообіцяли поміркувати чим ще можна допомогти українським військовикам.
