12 лютого у Кам’янській райлікарні Черкаської області помер 12-річний Дмитро Артеменко. Його побили під час уроку в школі №1, пише “Газета по-українськи“.
— Мені Діму привели на перерві після четвертого уроку, — розповідає 43-річна Оксана Варивода, класний керівник 7-В класу, в якому навчався Дмитро. — Діти казали, що знайшли його в коридорі. Сидів на східцях і плакав, сам не міг іти. Казав, що дуже голова болить.
З підозрою на інсульт школяра відвезли до реанімації. Лікарі повідомили родичам. Дмитро із сестрою 7-річною Алісою жили у баби 65-річної Ніли Іванової в селі Пляківка за 5 км від Кам’янки. Мати Ірина Артеменко працює у столярному цеху в Києві, з батьком Віктором — розлучена.
— Мені подзвонили десь у два часа дня, — згадує 32-річна Ірина Артеменко. — Я бігом до директора. Він у машину — і на Кам’янку. Розганялися до 180 кілометрів за годину, за 3 часа проїхали 250 кілометрів. Міліція спинила нас, ми все розказали. Нічого не сказали, передзвонили своїм постам, щоб нас не трогали. Спасибі, що дали попрощатися з синочком. Прилітаю в реанімацію. Діма лежить, стогне, ледь-ледь говорить. Губа і ніс розбиті, напухші. Каже: “Мамо, я на перерві пішов у туалет, а там хлопці, шо люблять битися. Я втік у клас. Пішов під час уроку, думав, вони вже пішли. А вони мене піджидали. Били по голові, у висок”.
Увечері Дмитро Артеменко помер. Тіло забрали на розтин у місто Сміла.
— Вітя вже забрав результат експертизи, — Ірина Артеменко каже про колишнього чоловіка. — Хоч ми з ним розлучились, але у гарних відносинах. Експерти підтвердили, що у Діми травма голови. Вчора мені дзвонили батьки. Говорять, діти бачили, як Діму били. Казали, що і вчителі знають, але покривають, бо то чепе на всю Україну. Тільки подумати — серед білого дня в школі забивають дитину!
Ірина притискає, гладить по голові молодшу доньку Алісу.
— Аліса каже мені: мамо, я осінню в школу не піду, бо і мене там уб’ють, — плаче. — Я доб’юсь, щоб убивць знайшли. Це ж не важко. У школі сотні дітей. Міліції треба просто їх опитати, трошки прижати вчителів. Ми Діму спеціально після четвертого класу перевели в міську школу, бо тут поглиблено англійську вчать.
— Діма був вихований, слухняний, ніколи ні з ким не бився, — розповідає його класний керівник. — Багато читав, гарно малював. У мене ніколи не було на нього скарг.
- 1 просмотр
